РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВ ЯК НАПРЯМОК РЕФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Анотація

Метою статті є обґрунтування реорганізації банків шляхом їх злиття, поглинання та приєднання як найбільш дієвих інструментів реформування банківської системи України.

Методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є основні положення сучасної економічної теорії щодо реорганізації банків, економічного аналізу, праці вітчизняних і зарубіжних учених в сфері злиття та поглинання банків. Зокрема, у статті при дослідженні ефективності реорганізації банків використовувалися методи індексний, експертних оцінок і нормативний. Розробка рекомендацій щодо вдосконалення механізмів реорганізації, підвищення ліквідності та платоспроможності банків здійснювалася з використанням методів систематизації й узагальнення, багатофакторного аналізу. При обґрунтуванні конкретних напрямків оздоровлення банків та розробці рекомендацій щодо вдосконалення процесів злиття і поглинання банків використано методи вибірки статистичних даних, групувань та системно-структурного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

-    дістало подальшого розвитку дослідження методів злиття, поглинання і приєднання залежно від організаційно-правового типу власності банківських установ, що реорганізуються, зокрема публічних акціонерних товариств;

-    удосконалено основні методологічні принципи реорганізації банків шляхом злиття, приєднання і поглинання.

Практичне значення. Проведене автором узагальнення вітчизняного досвіду реорганізації банків, понять щодо злиття, приєднання поглинання банків, основних методологічних принципів реорганізації банків можуть бути використані при подальшому вдосконаленні нормативно-правової бази щодо банківської діяльності.

Основні положення та висновки, отримані в ході дослідження, можуть бути використані для підвищення ефективності операцій злиття, приєднання і поглинання в банківському секторі України.

Пропозиції щодо вдосконалення процесів злиття, приєднання і поглинання банків можуть бути використані банками при вдосконаленні власних систем стратегічного та оперативного управління.